унікація
УНІКА́ЦІЯ, ї, ж., біол.
Раптова зміна довжини хромосом внаслідок фрагментації, злиття тощо.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- унікація — уніка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови