уособиця
УОСО́БИЦЯ, і, ж.
Прагнення відокремитися від інших, що панує в суспільстві.
Кожен ішов туди, куди вважав за краще... А може, туди, куди вигідніше?.. Ні, йшов, куди веліла йому душа й питався рідко в розуму... Уособиці почалися ще за князів (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уособиця — [уособиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови