1. Орфоепічний словник української мови

уособиця

уосо́биця

[уособиец'а]

-ц'і, ор. -цеийу

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уособиця — УОСО́БИЦЯ, і, ж. Прагнення відокремитися від інших, що панує в суспільстві. Кожен ішов туди, куди вважав за краще... А може, туди, куди вигідніше?.. Ні, йшов, куди веліла йому душа й питався рідко в розуму... Уособиці почалися ще за князів (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах