упевненість

УПЕ́ВНЕНІСТЬ (ВПЕ́ВНЕНІСТЬ), ності, ж.

1. Усвідомлення своєї сили, своїх можливостей.

В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з'являлась горда рішучість, упевненість (О. Гончар);

Робітники ідуть. Послухай їхні кроки. Яка упевненість в ході швидкій гримить (В. Сосюра).

2. Тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віра в кого-, що-небудь.

Нестерпно уразливим був цей раптовий перехід від надії, майже впевненості, до краху (О. Донченко);

– В медичній школі мене вчили за всяких умов поводитися з хворими так, щоб ні на секунду не зникала в них упевненість у своєму одужанні (Ю. Шовкопляс);

Він, дійсно, після вчорашніх балачок з паровозним майстром, що не приховував свого скептичного ставлення до цього удосконалення, втратив попередню упевненість і на запитання сина .. розвів руками (П. Панч);

Суворов сам безроздільно вірив у перемогу і свою віру та упевненість умів прищепити кожному офіцерові, кожному солдатові (С. Добровольський).