упевненість

I. ВІ́РА (наявність твердої певності щодо чого-небудь), УПЕ́ВНЕНІСТЬ, ПЕРЕКОНА́ННЯ. У кого віра в правду є, Той всюди переможе (С. Воскрекасенко); — В медичній школі мене вчили за всяких умов поводитися з хворими так, щоб ні на секунду не зникала в них упевненість у своєму одужанні (Ю. Шовкопляс); В народі вже міцно вкоренилось переконання: коли фронтовик, значить людина хороша, проста, не горда (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упевненість — упе́вненість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. упевненість — [ўпеўнеин'іс'т'] = впевненість -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. упевненість — УПЕ́ВНЕНІСТЬ (ВПЕ́ВНЕНІСТЬ), ності, ж. 1. Усвідомлення своєї сили, своїх можливостей. В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з'являлась горда рішучість, упевненість (О. Гончар); Робітники ідуть. Послухай їхні кроки. Словник української мови у 20 томах
  4. упевненість — (впевненість), -ності, ж. 1》 Усвідомлення своєї сили, своїх можливостей. 2》 Тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віра в кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. упевненість — Упе́вненість, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. упевненість — УПЕ́ВНЕНІСТЬ (ВПЕ́ВНЕНІСТЬ), ності, ж. 1. Усвідомлення своєї сили, своїх можливостей. В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з’являлась горда рішучість, упевненість (Гончар, III, 1959, 201); Робітники ідуть. Словник української мови в 11 томах