упольовувати

УПОЛЬО́ВУВАТИ (ВПОЛЬО́ВУВАТИ), ую, уєш недок., УПОЛЮВА́ТИ (ВПОЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, док., кого, що.

1. Добувати на полюванні (тварину).

– А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! – І показав [Тоньо] кленя (І. Франко);

Одного разу, теж на облаві в Жорнівському лісі, недалеко від Боярки, вполював я .. хорошого зайчугу [зайця] (М. Рильський);

Нарешті вчора Іван оленя вполював (В. Гжицький).

2. перен. Намагатися напасти на чий-небудь слід, виявляти місце перебування когось, вистежувати.

Оленєв побачив на столі .. пляшку з химерною горловиною, яку зустрічав хіба що в жандармів, котрих упольовував на Харківському шляху (П. Автомонов).

◇ (1) Уполюва́ти аж двох зайці́в (д) див. убива́ти¹;

(2) Уполюва́ти двох зайці́в (д) див. убива́ти¹.