1. Словник української мови у 20 томах

упорний

УПО́РНИЙ, а, е, техн.

Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось.

Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (з наук. літ.);

Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього бусинку для упорного підшипника (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упорний — упо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. упорний — див. упертий Словник синонімів Вусика
  3. упорний — [упорнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. упорний — (будів.) спираний (людина) впертий, упертий, завзятий, затятий, мерявий, настирний, невпинний, неполегливий, огурний, пенякуватий, тривкий, увера, уверий, див. норовливий це див. сезонний Словник чужослів Павло Штепа
  5. упорний — -а, -е, тех. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. упорний — УПО́РНИЙ, а, е, техн. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось. Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (Допуски.. Словник української мови в 11 томах