упорядник
УПОРЯ́ДНИК (ВПОРЯ́ДНИК), а, ч.
1. Той, хто організовує, влаштовує що-небудь.
Впорядники вистави можуть їх [інсценівки] скорочувати, збільшувати, заміняти іншими (С. Васильченко);
Аби втаїти від зовнішнього світу, аби закамуфлювати весь невиданий кошмар, його впорядники удавалися до всіх способів містифікації, не гребуючи дуже чорними (з наук.-попул. літ.).
2. Той, хто створює що-небудь (збірник, словник і т. ін.), систематизуючи, складаючи, підбираючи в певному порядку якийсь матеріал.
Рукописні збірники пісень XVII –XVIII століть зробили велику послугу нашій фольклористиці. Це, по суті, найперші фольклорні записи, а їх упорядники – перші записувачі (з наук. літ.);
Порядок у них [шухлядах] був досконалий! Розташування зошитів і тек, що там лежали, від настроїв свого упорядника було зовсім незалежне (В. Підмогильний);
При аналізі словників дожовтневого часу слід пам'ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб'єктивні смаки та уподобання, а й класові, групові інтереси та симпатії – і виниклий на ґрунті цих інтересів та симпатій світогляд упорядників (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- упорядник — упоря́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- упорядник — див. АВТОР; (концерту) організатор, (збірки) редактор. Словник синонімів Караванського
- упорядник — [ўпор'адниек] = впорядник -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- упорядник — (словника) укладач, (справи) справник Словник чужослів Павло Штепа
- упорядник — (впорядник), -а, ч. 1》 Той, хто організовує, влаштовує що-небудь. 2》 Той, хто створює що-небудь (збірник, словник і т. ін.), систематизуючи, складаючи, підбираючи в певному порядку якийсь матеріал; укладач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упорядник — Упоря́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упорядник — УПОРЯ́ДНИК (ВПОРЯ́ДНИК), а, ч. 1. Той, хто організовує, влаштовує що-небудь. Впорядники вистави можуть їх [інсценівки] скорочувати, збільшувати, заміняти іншими (Вас., III, 1960, 274). 2. Той, хто створює що-небудь (збірник, словник і т. ін. Словник української мови в 11 томах