употемки

УПО́ТЕМКИ (ВПО́ТЕМКИ), присл., розм.

Те саме, що по́темки².

Душа його хвилювала, мов ладилася впотемки до діл, віддільне від розуму й волі, і зовсім на свій невидимий лад (О. Кобилянська).