1. Словник української мови у 20 томах

упрохуватися

УПРО́ХУВАТИСЯ (ВПРО́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся. недок., УПРОХА́ТИСЯ (ВПРОХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док.

Те саме, що упро́шуватися.

Народ мерщій шарахнув на ярмарок: хто мав скотину – своєю, а хто не мав – упрохувався в сусіди (Панас Мирний);

Тарас .. почав розповідати про те, як того літа упрохався переночувати в школі якийсь мандрівний ченчик (С. Васильченко);

Стукав-стукав, грюкав-грюкав Никін, та й упрохався до сусіди ночувати (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упрохуватися — упро́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упрохуватися — (впрохуватися), -уюся, -уєшся, недок., упрохатися (впрохатися), -аюся, -аєшся, док. Те саме, що упрошуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упрохуватися — УПРО́ХУВАТИСЯ (ВПРО́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся. недок., УПРОХА́ТИСЯ (ВПРОХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Те саме, що упро́шуватися. Народ мерщій шарахнув на ярмарок: хто мав скотину — своєю, а хто не мав — упрохувався в сусіди (Мирний, III, 1954, 8); Тарас.. Словник української мови в 11 томах