1. Словник української мови у 20 томах

урадуватися

УРА́ДУВАТИСЯ (ВРА́ДУВАТИСЯ), уюся, уєшся, док., діал.

Зрадіти.

Дід врадувався, що не буде дальше їхати, і швидко дав коням їсти (Марко Черемшина);

Урадувався Кметик, урадувалися й школярі пернатими гостями (С. Ковалів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урадуватися — ура́дуватися дієслово доконаного виду зрадіти діал. Орфографічний словник української мови
  2. урадуватися — (врадуватися), -уюся, -уєшся, док., діал. Зрадіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урадуватися — РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док. Словник синонімів української мови
  4. урадуватися — УРА́ДУВАТИСЯ (ВРА́ДУВАТИСЯ), уюся, уєшся, док., діал. Зрадіти. Дід врадувався, що не буде дальше їхати, і швидко дав коням їсти (Черемш., Тв., 1960, 250); Урадувався Кметик, урадувалися й школярі пернатими гостями (Ков., Світ.., 1960, 120). Словник української мови в 11 томах
  5. урадуватися — Урадуватися, -дуюся, -єшся гл. Обрадоваться. Щоб тобі ні втішиться, ні врадуваться. Ном. № 13632. Думаєте, що я врадувався мукою своєю крівавою? Федьк. Словник української мови Грінченка