урадуватися
РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.: зраді́ти, зра́дуватися розм. ура́дуватися (вра́дуватися) діал. уті́шитися (вті́шитися), сті́шитися розм. Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); (Сокуренко:) Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); (Химка:) Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, — так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). — Пор. весели́тися.
Значення в інших словниках
- урадуватися — ура́дуватися дієслово доконаного виду зрадіти діал. Орфографічний словник української мови
- урадуватися — УРА́ДУВАТИСЯ (ВРА́ДУВАТИСЯ), уюся, уєшся, док., діал. Зрадіти. Дід врадувався, що не буде дальше їхати, і швидко дав коням їсти (Марко Черемшина); Урадувався Кметик, урадувалися й школярі пернатими гостями (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
- урадуватися — (врадуватися), -уюся, -уєшся, док., діал. Зрадіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урадуватися — УРА́ДУВАТИСЯ (ВРА́ДУВАТИСЯ), уюся, уєшся, док., діал. Зрадіти. Дід врадувався, що не буде дальше їхати, і швидко дав коням їсти (Черемш., Тв., 1960, 250); Урадувався Кметик, урадувалися й школярі пернатими гостями (Ков., Світ.., 1960, 120). Словник української мови в 11 томах
- урадуватися — Урадуватися, -дуюся, -єшся гл. Обрадоваться. Щоб тобі ні втішиться, ні врадуваться. Ном. № 13632. Думаєте, що я врадувався мукою своєю крівавою? Федьк. Словник української мови Грінченка