урема
УРЕ́МА, и, ж.
1. Листяні ліси з тополі, верби, черемхи та ін. у річкових заплавах лісостепової та степової зони.
2. Зарості кущів у низинах та заплавах річок.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урема — уре́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- урема — УРЕМА – УРЕМІЯ Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон. Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок. Літературне слововживання
- урема — -и, ж. Смуга листяних лісів, що тягнеться вздовж річки, в заплавах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урема — урема́ (тюрк.) смуга листяних лісів, що тягнеться вздовж річки, в заплавах. Характерна для широких долин з озерами тощо. Словник іншомовних слів Мельничука