урема
УРЕМА – УРЕМІЯ
Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.
Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урема — уре́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- урема — УРЕ́МА, и, ж. 1. Листяні ліси з тополі, верби, черемхи та ін. у річкових заплавах лісостепової та степової зони. 2. Зарості кущів у низинах та заплавах річок. Словник української мови у 20 томах
- урема — -и, ж. Смуга листяних лісів, що тягнеться вздовж річки, в заплавах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урема — урема́ (тюрк.) смуга листяних лісів, що тягнеться вздовж річки, в заплавах. Характерна для широких долин з озерами тощо. Словник іншомовних слів Мельничука