1. Словник української мови у 20 томах

уремія

УРЕМІ́Я, ї, ж., мед.

Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок.

Для діагнозу уремії вирішальне значення має дослідження сечі, визначення залишкового азоту в крові (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уремія — уремі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. уремія — (мед.) сечокрів'я Словник чужослів Павло Штепа
  3. уремія — -ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, спричинюваний самоотруєнням організму нітрогеновими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уремія — уремі́я (від грец. οΰρον – сеча і ...емія) хворобливий стан людини й деяких тварин, спричинюваний самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок недостатності функцій нирок. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. уремія — Важке самоотруєння організму продуктами розпаду як наслідок ниркової недостатності; прояви — сильні головні болі, блювота, виснаження, судома, набряк мозку й легенів. Універсальний словник-енциклопедія
  6. уремія — УРЕМІ́Я, ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок. Словник української мови в 11 томах