уривково
УРИ́ВКОВО.
Присл. до ури́вковий.
Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уривково — ури́вково прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- уривково — Присл. до уривковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уривково — УРИ́ВКОВО. Присл. до ури́вковий. Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Гр., II, 1963, 116). Словник української мови в 11 томах