1. Словник української мови в 11 томах

уривково

УРИ́ВКОВО. Присл. до ури́вковий.

Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Гр., II, 1963, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривково — ури́вково прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уривково — УРИ́ВКОВО. Присл. до ури́вковий. Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  3. уривково — Присл. до уривковий. Великий тлумачний словник сучасної мови