1. Словник української мови в 11 томах

уривок

УРИ́ВОК, вка, ч.

1. Відірваний шматок або обірвана частина чого-небудь.

На лівій руці висів у неї [жінки] перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Мирний, IV, 1955, 332);

Михайло підійшов до стовпа, що за нього було прикріплено троса.. На уривкові троса помітний був глибокий слід терпуга (Трубл., І, 1955, 99);

Підлога в уривках паперу, недокурках і рівному смітті була така брудна, що не можна було розгледіти на ній окремих дощок (Тулуб, В степу.., 1964, 104).

2. Позбавлена зв’язку з цілим частина фрази, думки і т. ін.

Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Коцюб., І, 1955, 188);

Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Донч., II, 1956, 256);

В пам’яті миготіли якісь уривки — сорок шостий барак, прихід Зари, потім… потім… що ж було потім?.. (Хижняк, Тамара, 1959, 206).

3. Частина тексту літературного твору, п’єси і т. ін.

Вчитель почав читати якийсь уривок з книги, а школяр писав на класовій таблиці (Гр., І, 1963, 246);

До нас не дійшли його [Т. Шевченка] переклади, якщо не рахувати уривків із «Слова о полку Ігоревім» (Рильський, III, 1956, 186);

Читав. Спершу уривок із поеми, а потім іще два вірші (Головко, І, 1957, 167);

Він давав їм [хлопчикам] грати нескладні діалоги, й уривки з п’єс (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривок — (частина якогось тексту) фрагмент, книжн. уступ. Словник синонімів Полюги
  2. уривок — ури́вок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. уривок — (мотузка) з. вирва; (паперу) шматок, клапоть; (тексту) фрагмент, уступ. Словник синонімів Караванського
  4. уривок — див. вірьовка; цитата Словник синонімів Вусика
  5. уривок — [уривок] -иўка, м. (на) -иўку, мн. -иўкие, -иўк'іў Орфоепічний словник української мови
  6. уривок — (з писань) уступ, витяг, частка, див. цитата, фрагмент Словник чужослів Павло Штепа
  7. уривок — УРИ́ВОК, вку, ч. 1. Відірваний шматок або обірвана частина чого-небудь. На лівій руці висів у неї [жінки] перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Панас Мирний); Михайло підійшов до стовпа, що за нього було прикріплено троса .. Словник української мови у 20 томах
  8. уривок — -вка, ч. 1》 Відірваний шматок чи обірвана частина чого-небудь. 2》 Позбавлена зв'язку з цілим частина фрази, думки і т. ін. 3》 Частина тексту літературного твору, п'єси і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. уривок — УРИ́ВОК (частина тексту літературного твору), ФРАГМЕ́НТ, У́СТУП книжн.; ЕПІЗО́Д (сюжетно завершена така частина); ВИ́ТЯГ (частина якогось документа, звичайно протоколу). Вчитель почав читати якийсь уривок з книги (Б. Словник синонімів української мови
  10. уривок — Ури́вок, -вка, в -вку; -вки, -вків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)