1. Словник української мови у 20 томах

урочисто

УРОЧИ́СТО (ВРОЧИ́СТО).

Присл. до урочи́стий.

Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина – Тараса Шевченка (з газ.);

Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. Коли ж вони повертались увечері додому, їх стрічали старі й малі (М. Стельмах);

В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело і разом урочисто (Леся Українка);

Білим, несказанно чистим цвітом урочисто квітують вишневі садки (В. Козаченко);

У Джона врочисто спалахують очі, А Томас не вірить: – Ми в шахті, чи де? (С. Воскрекасенко);

Я люблю очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю, В душі урочисто і свято (М. Вінграновський);

Ігор Ох прийняв базу замість товариша, якого певний час називатимуть не товаришем, а суворо й урочисто – громадянином (А. Крижанівський);

Довгі шиї витягались якось урочисто, неначе прийшли ті потвори робити над Карлосом суд (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урочисто — урочи́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. урочисто — див. святково Словник синонімів Вусика
  3. урочисто — (врочисто). Присл. до урочистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урочисто — УРОЧИ́СТО (ВРОЧИ́СТО). Присл. до урочи́стий. Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина — Тараса Шевченка (Літ. газ., 24. Словник української мови в 11 томах
  5. урочисто — Урочисто нар. Торжественно. Словник української мови Грінченка