урочистий

УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е.

1. Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу.

Врочисте святонько було (С. Руданський);

Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря (Леся Українка);

На площі мав відбутися урочистий мітинг. Для цього тут була спеціально збудована трибуна (Яків Баш);

Невдача в загсі зіпсувала їм день, який мав бути найврочистішим у їхньому житті (Л. Дмитерко);

Урочистий шевченківський ювілей, що за ухвалою Всесвітньої Ради Миру відзначався в усіх країнах світу, викликав величезну кількість публікацій, зв'язаних з іменем великого поета (з наук. літ.);

// Який супроводжується певним церемоніалом.

Особливо урочистий і складний був ритуал похорону царя .. Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах (з наук. літ.);

В юртах жінки витрушували все з скринь і окремо складали потрібне влітку, відбирали собі і дітям, найкращі оздоби і святковий одяг для урочистого виступу в путь (З. Тулуб);

Повні краси були ці хори вірних і священиків на переміну, і цей урочистий обхід з трупою навколо церкви, в тій самій обстанові, в якій відбував його покійник, обносячи церковні святощі (М. Грушевський).

2. Який відзначається значимістю, важливістю.

[Річард:] О, Джонатане!.. Якби ти був митцем справдешнім зроду, ти б чисту мав фантазію і думку, ти б знав, що в урочистий час роботи ми не на грішнім світі живемо (Леся Українка);

Коли над площами столиці луна салюту загримить і прудкокрилі блискавиці осяють зоряну блакить, – в цю урочисту мить святкову перед солдатом пройде знову, як уві сні, прифронтова, вночі затемнена Москва (М. Упеник);

Хоч він [Тарас Бульба] почував, що вже тверді духом його козаки, йому захотілося цієї урочистої в житті хвилини [перед боєм] сказати своїм лицарям усе, що було в нього на серці (О. Довженко);

Кантата – це твір урочистого характеру (з наук. літ.).

3. Сповнений величі; який викликає почуття піднесеності, небуденності.

Глибоке небо немов промовляло до моря огнисті слова, а море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Леся Українка);

Щось урочисте було в трепеті корогви, в тихому сумі осіннього сонця, в тривожно-ясних обличчях (М. Коцюбинський);

Тиша, тиша довкола – повна, урочиста. Не шелесне ліс (О. Гончар);

Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (С. Чорнобривець);

Він [Гриць] лежав у спальному мішку, а над ним нечутними акордами грав на зоряному органі космічний Бах кришталево урочисту мелодію (О. Бердник);

В клуні зупинилась така урочиста тиша, ніби в яслах лежав не Варин карапет, а син легендарної Богоматері (М. Хвильовий);

// Сповнений величності, дуже серйозний, поважний.

Яким, урочистий сьогодні, гукнув на хористів (А. Головко);

Вони, випускниці, були в білих нарядних платтях, святкові, урочисті, схвильовані (О. Іваненко);

Є обеліски, плити і колони, і урочисті квіти роковин (Л. Костенко);

// Який виражає таку величність, серйозність, поважність.

Старіший [чоловік] підходить з якимсь урочистим лицем (С. Васильченко);

В хаті біля столу .. стоїть у чистій полотняній сорочці брат і урочистими рухами нарізає щільники у велику дерев'яну миску (М. Стельмах);

Ці гори були живі – вічною урочистою красою, що розливається навколо, куди тільки гляне людське око (О. Довженко);

// Пристрасний, патетичний.

Там, де потребується піднесений, урочистий тон, .. архаїзми можуть вірно служити свою службу (М. Рильський);

До їхнього слуху десь з-під гори доносився спів – урочистий, повільний, грізний .. Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства (О. Гончар);

Наскрізною темою, що проходить через усі часові верстви народних колядок і щедрівок, виразно проступає за нальотом їх урочистої піднесеності, є селянська праця, сокровенна турбота про господарські успіхи (з наук. літ.).

4. Особливо серйозний, значущий, важливий (про обіцянку, клятву і т. ін.).

Схвильований і радісний, глибоко одчуваючи вагу моменту, він стояв коло “діда” і складав урочисте обіщання [обіцяння] товариству на вірність (С. Васильченко);

Урочиста присяга примусила задуматись не самого лише Валерія (О. Ільченко);

На прапорах, як полум'я, червоних Врочиста клятва воїнів горить (Л. Дмитерко).