урочистий

УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е.

1. Пов’язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу.

Врочисте святонько було (Рудан., Тв., 1959, 61);

Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря (Л. Укр., III, 1952, 666);

Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап’ятиріччя Ленінського комсомолу (Коз., Листи.., 1967, 164);

На площі мав відбутися урочистий мітинг. Для цього тут була спеціально збудована трибуна (Баш, На землі.., 1957, 18);

Невдача в загсі зіпсувала їм день, який мав бути найврочистішим у їхньому житті (Дмит., Розлука, 1957, 17);

Урочистий шевченківський ювілей, що за ухвалою Всесвітньої Ради Миру відзначався в усіх країнах світу, викликав величезну, досі не бачену кількість публікацій, зв’язаних з іменем великого поета (Рад. літ-во, 1, 1962, 105);

// Який супроводжується певним церемоніалом.

Особливо урочистий і складний був ритуал похорону царя.. Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах (Нариси стар.іст. УРСР, 1957,160);

В юртах жінки витрушували все з скринь і окремо складали потрібне влітку, відбирали собі і дітям, найкращі оздоби і святковий одяг для урочистого виступу в путь (Тулуб, В степу.., 1964, 38).

Урочи́сті збо́ри див. збо́ри.

2. Який відзначається значимістю, важливістю.

[Річард:] О, Джонатане!.. Якби ти був митцем справдешнім зроду, ти б чисту мав фантазію і думку, ти б знав, що в урочистий час роботи ми не на грішнім світі живемо (Л. Укр., III, 1952, 47);

Коли над площами столиці луна салюту загримить і прудкокрилі блискавиці осяють зоряну блакить, — в цю урочисту мить святкову перед солдатом пройде знову, як уві сні, прифронтова, вночі затемнена Москва (Уп., Вітчизна миру, 1951, 52);

Хоч він [Тарас Бульба] почував, що вже тверді духом його козаки, йому захотілося цієї урочистої в житті хвилини [перед боєм] сказати своїм лицарям усе, що було в нього на серці (Довж., І, 1958, 258).

3. Сповнений величі; який викликає почуття піднесеності, небуденності.

Глибоке небо немов промовляло до моря огнисті слова, а море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Л. Укр., III, 1952, 623);

Щось урочисте було в трепеті корогви, в тихому сумі осіннього сонця, в тривожно-ясних обличчях (Коцюб., II, 1955, 76);

Тиша, тиша довкола — повна, урочиста. Не шелесне ліс (Гончар, II, 1959, 137);

Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163);

// Сповнений величності, дуже серйозний, поважний.

Яким, урочистий сьогодні, гукнув на хористів (Головко, II, 1957, 128);

Вони, випускниці, були в білих нарядних платтях, святкові, урочисті, схвильовані (Ів.,Тарас. шляхи, 1954, 389);

// Який виражає таку величність, серйозність, поважність.

Старіший [чоловік] підходить з якимсь урочистим лицем (Вас., Незібр. тв., 1941, 169);

В хаті біля столу.. стоїть у чистій полотняній сорочці брат і урочистими рухами нарізає щільники у велику дерев’яну миску (Стельмах, II, 1962, 246);

// Пристрасний, патетичний.

Там, де потребується піднесений, урочистий тон,.. архаїзми можуть вірно служити свою службу (Рильський, III, 1956, 74);

До їхнього слуху десь з-під гори доносився спів — урочистий, повільний, грізний.. Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства, з піонерських загонів, мотив, з яким вони росли, виховувались і мужніли, — «Інтернаціонал»! (Гончар, III, 1959, 92).

4. Особливо серйозний, значущий, важливий (про обіцянку, клятву і т. ін.).

Схвильований і радісний, глибоко одчуваючи вагу моменту, він стояв коло «діда» і складав урочисте обіщання [обіцяння] товариству на вірність (Вас., II, 1959, 298);

Урочиста присяга примусила задуматись не самого лише Валерія (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 95);

На прапорах, як полум’я, червоних Врочиста клятва воїнів горить (Дмит., Вірші.., 1949, 7).

Урочи́ста обі́ця́нка ю́них піоне́рів; Урочи́ста піоне́рська обі́ця́нка — обіцянка, яку дають школярі в надзвичайній обстановці при вступі в піонерську організацію.

Кожен, хто вступає до піонерського загону, повинен насамперед дати Урочисту піонерську обіцянку (Багмут, Щасл. день.., 1959, 244).