урочистий

Значення в інших словниках

1. урочистий — урочи́стий прикметник Орфографічний словник української мови
2. урочистий — Урочий, величний, святковий, тріюмфальний; (марш) церемоніальний, парадний; (день) знаменний, вікопомний, всеславний; (настрій) піднесений; (тон) патетичний; (- присягу) священний; (- приняття) пишний. Словник синонімів Караванського
3. урочистий — [урочистией] = врочистий м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
4. урочистий — УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е. 1. Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (С. Словник української мови у 20 томах
5. урочистий — (врочистий), -а, -е. 1》 Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. || Який супроводжується певним церемоніалом. Урочисті збори. 2》 Який відзначається значимістю, важливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. урочистий — ВЕЛИ́ЧНИЙ (який викликає почуття урочистості, піднесеності), ВЕЛИЧА́ВИЙ, УРОЧИ́СТИЙ, МАЄСТАТИ́ЧНИЙ зах. Величний рев органа наповнив усю церкву (О. Довженко); Гриміла величава музика; Тиша, тиша довкола — повна, урочиста (О. Словник синонімів української мови
7. урочистий — Урочи́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. урочистий — УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е. 1. Пов’язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
9. урочистий — Урочистий, -а, -е Торжественный. Підождемо до врочистого часу. Спаси мене в день судний, урочистий. К. ЦН. 285. урочисте свято. Годовой праздникъ. Подол. г. О. 1861. X. 47. К. МБ. X. І. урочиста оказія. Высокоторжественный день (крестины, именины и т. Словник української мови Грінченка