урочистий

ВЕЛИ́ЧНИЙ (який викликає почуття урочистості, піднесеності), ВЕЛИЧА́ВИЙ, УРОЧИ́СТИЙ, МАЄСТАТИ́ЧНИЙ зах. Величний рев органа наповнив усю церкву (О. Довженко); Гриміла величава музика; Тиша, тиша довкола — повна, урочиста (О. Гончар); Рухи в нього були маєстатичні, мов виконував він урочистий ритуал (П. Загребельний).

ЗНАМЕ́ННИЙ (про день, подію, явище і т. ін. — надзвичайний, дуже важливий у якомусь відношенні), ВИЗНАЧНИ́Й, ІСТОРИ́ЧНИЙ. Так почався той знаменний день, в який всі люди готувалися сказати своє слово за прожитий рік (В. Кучер); Визначні події в житті народу.. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський); Ніхто ще не знав про його призначення, про історичну нараду, в якій він за одним столом з народними полководцями брав участь (О. Гончар). — Пор. важли́вий, 1. урочи́стий.

УРОЧИ́СТИЙ (пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією), СВЯТКО́ВИЙ, ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, УРО́ЧИЙ діал.; ПАРА́ДНИЙ (перев. про обід). У великому залі клубу повно людей, шуму. Щойно закінчилася урочиста частина (Л. Смілянський); Я сказав йому, що хочу в цей святковий день, в цей урочистий і так далі, і тому подібний день просити його, Олега, виконати моє секретне прохання (Ю. Яновський); Пролунав тріумфальний звук сурми (Л. Дмитерко); — Церемоніальним маршем!.. — пролунала команда (О. Довженко); І завтра буде день урочий і великий — Трьох пар заручини (переклад М. Рильського); Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний (Леся Українка). — Пор. знаме́нний.

УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. — сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний — несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); — До останньої краплі крові, — добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. — А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.