урчання
УРЧА́ННЯ див. вурча́ння.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урчання — урча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- урчання — [урчан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- урчання — -я, с. Дія за знач. урчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урчання — УРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. урча́ти і звуки, утворювані цією дією. Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб., II, 1955, 168). Словник української мови в 11 томах