1. Орфоепічний словник української мови

урчання

урча́ння

[урчан':а]

-н':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урчання — урча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. урчання — УРЧА́ННЯ див. вурча́ння. Словник української мови у 20 томах
  3. урчання — -я, с. Дія за знач. урчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урчання — УРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. урча́ти і звуки, утворювані цією дією. Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб., II, 1955, 168). Словник української мови в 11 томах