1. Словник української мови у 20 томах

урівноваженість

УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), ності, ж.

Властивість за знач. урівнова́жений 2.

Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (П. Колесник);

Лікар посміхнувся приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Д. Бедзик);

Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде);

Фізичне здоров'я значною мірою залежить од психічного стану людини, урівноваженості її почуттів (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урівноваженість — урівнова́женість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. урівноваженість — (врівноваженість), -ності, ж. Властивість за знач. урівноважений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урівноваженість — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. Словник синонімів української мови
  4. урівноваженість — Урівнова́женість, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. урівноваженість — УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. урівнова́жений 2. Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах