1. Словник української мови у 20 томах

уселяти

УСЕЛЯ́ТИ див. вселя́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уселяти — уселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уселяти — <�ВСЕЛЯТИ > селити, поселяти, вселювати; (думку) навівати, навіювані, уроювати, надихати, накликати; (страх) сіяти, прищеплювати, збуджувати. Словник синонімів Караванського
  3. уселяти — ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ) (поміщати на проживання в квартиру, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИ (УЛАШТО́ВУВАТИ), РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ. — Док.: всели́ти (усели́ти), влаштува́ти (улаштува́ти), розквартирува́ти, посели́ти. Словник синонімів української мови