1. Словник української мови у 20 томах

усиновляти

УСИНОВЛЯ́ТИ (ВСИНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УСИНО́ВЛЮВАТИ (ВСИНО́ВЛЮВАТИ), недок.; УСИНОВИ́ТИ (ВСИНОВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. усиновля́ть; док., кого.

Приймати у сім'ю дитину з наданням їй прав рідних дітей.

– Ще не пізно, – озирнувся до кабіни Заруба і показав на Сашка. – От беріть і всиновляйте. Хороший хлопець, Гнате (В. Кучер);

Кузьма довідався, що білі дощенту спалили Стародубове подвір'я, а Василькова мати пішла десь у найми .. Саме в ці дні Кузьма й вирішив усиновити Василька (П. Панч);

– Ти знаєш, сина я не мав. Хотів усиновити тебе (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усиновляти — усиновля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. усиновляти — Брати за сина, (дитину) адоптувати. Словник синонімів Караванського
  3. усиновляти — [ўсиеноўл'атие] = всиновляти -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. усиновляти — (всиновляти), -яю, -яєш, недок., усиновити (всиновити), -влю, -виш; мн. усиновлять; док., перех. Приймати у сім'ю дитину з наданням їй прав рідних дітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усиновляти — УСИНОВЛЯ́ТИ (ВСИНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСИНОВИ́ТИ (ВСИНОВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. усиновля́ть; док., перех. Приймати у сім’ю дитину з наданням їй прав рідних дітей. — Ще не пізно, — озирнувся до кабіни Заруба і показав на Сашка. Словник української мови в 11 томах
  6. усиновляти — Усиновляти, -ляю, -єш сов. в. усиновити, -влю, -виш, гл. Усыновлять, усыновить. Словник української мови Грінченка