усипляти

УСИПЛЯ́ТИ¹ (ВСИПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСИПИ́ТИ (ВСИПИ́ТИ), плю́, пи́ш; мн. усипля́ть; док., кого, що, розм.

Те саме, що присипля́ти.

[Столяренко (до Воронова):] Їй [хворій] шкодить сонна терапія. Хвора пригнічена. У таких випадках треба створювати середовище, яке збуджувало б, а не усипляло її (С. Голованівський);

Бабуся он дрімотою Всипляє внука: бай! (В. Бичко);

У Римі новорожденим поганством... їх деспоти магометан псували, І, гроші сиплячи між мусульманством, Потужний дух розкошами всипляли (П. Куліш);

І вже Мавра дрімає: гудіння заметільниці знадвору поволі, поволі її усипляє (О. Кобилянська);

// розм. Умертвляти, убивати (про тварин).

Львівські ветеринари кажуть, що практично щодня до них приводять тварин, щоб усипити (з газ.);

Усипляють собак за допомогою електричного струму (з Інтернету).

(1) Усипля́ти (присипля́ти) ува́гу – те саме, що Присипля́ти / приспа́ти пи́льність чию (див. присипля́ти).

Ходить-ходить, взявши за руки, ніби все пробує повалити, та ніяк не повалить. Усипляє увагу противника, наводить його на горбик, а сам стає на похилості (Г. Хоткевич).

УСИПЛЯ́ТИ² (ВСИПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., діал.

Спати.

Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати, а Пилипиха блискучими очима в обох вдивляється. Вона не всипляла ночей і хвилиночки (Марко Вовчок).