усипляти

СПА́ТИ (перебувати в стані сну), ВІДПОЧИВА́ТИ, СПОЧИВА́ТИ, ПОЧИВА́ТИ заст., УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) діал., ВІДСИПЛЯ́ТИСЯ (ВІДСИПА́ТИСЯ) (довго спати, відновлюючи сили після перевтоми, недосипання). — Отут (біля вікна) і мій Роман спав, ближче до сонця. Відпочивайте й ви (М. Стельмах); Вже й світ, а він спить; вже люди й жать ідуть, а він почиває (П. Куліш); Вона не всипляла ночей і хвилиночки (Марко Вовчок). — Пор. дріма́ти.

ПРИСИПЛЯ́ТИ (ПРИСИПА́ТИ рідше) (викликати сон у когось, примушувати спати когось), УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) розм.; УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ), ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИХУВАТИ (перев. колишучи). — Док.: приспа́ти, усипи́ти (всипи́ти), уколиса́ти (вколиса́ти), приколиса́ти, приколихати. — Не спиться? — Олена стала біля мене з відрами. — Нема кому приспати, Олено (Р. Андріяшик); (Столяренко:) Хвора пригнічена. У таких випадках треба створювати середовище, яке збуджувало б, а не усипляло її (С. Голованівський); Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім'ям Сагайдачного (З. Тулуб); Жінка в хустині схопила Орисю на руки й почала її заколисувати, як маленьку (О. Іваненко); — Це, мабуть, той, що по радіо Тоню вітав, — приколисуючи дитину, сказала Корнієва молодиця (О. Гончар). — Пор. заколи́сувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усипляти — усипля́ти 1 дієслово недоконаного виду всипляти розм. усипля́ти 2 дієслово недоконаного виду спати діал. Орфографічний словник української мови
  2. усипляти — УСИПЛЯ́ТИ¹ (ВСИПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСИПИ́ТИ (ВСИПИ́ТИ), плю́, пи́ш; мн. усипля́ть; док., кого, що, розм. Те саме, що присипля́ти. [Столяренко (до Воронова):] Їй [хворій] шкодить сонна терапія. Хвора пригнічена. Словник української мови у 20 томах
  3. усипляти — I (всипляти), -яю, -яєш, недок., усипити (всипити), -плю, -пиш; мн. усиплять; док., перех., розм. Те саме, що присипляти. II (всипляти), -яю, -яєш, недок., діал. Спати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. усипляти — УСИПЛЯ́ТИ¹ (ВСИПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСИПИ́ТИ (ВСИПИ́ТИ), плю́, пи́ш; мн. усипля́ть; док., перех., розм. Те саме, що присипля́ти. [Столяренко (до Воронова):] їй [хворій] шкодить сонна терапія. Хвора пригнічена. Словник української мови в 11 томах
  5. усипляти — Усипляти, -ляю, -єш гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. н. п. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. см. ii. усипати. Словник української мови Грінченка