усихати

УСИХА́ТИ (ВСИХА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСО́ХНУТИ (ВСО́ХНУТИ), УСО́ХТИ (ВСО́ХТИ), хну, хнеш, діал. УСХНУ́ТИ (ВСХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док.

1. Ставати сухим, втрачаючи вологу (про рослини або їх частини).

А коли ще й хвостик почав усихати, то вже вірна ознака, що кавун готовий (О. Донченко);

// Сохнучи, гинути від несприятливих умов, пошкоджень і т. ін.

Не прийнялись три ясени, Тополя всихала (Т. Шевченко);

Дерево, об'їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (з наук. літ.);

Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла. Хата розвалилась, двір заріс бур'яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Марко Вовчок);

Настала весна, зацвіли сади. А в діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв).

2. Ставати маловодним або зовсім втрачати воду (про річку, ставок і т. ін.).

Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко);

// перен. Вичерпуватися повністю, кінчатися.

Далі течії членового красномовства всохли, а він став, не знаючи, що казати (Б. Грінченко).

3. Зменшуватися в розмірі, об'ємі, у вазі.

– Не бійся, встане Теодосій, от тільки права рука усохне (А. Хижняк);

– Людина, – думає Павлина, – теж заки умре, то насамперед зморщується, наче жили всихають в ній та стягують тіло (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

усихати

Значення в інших словниках