1. Словник української мови у 20 томах

усовіщати

УСОВІЩА́ТИ (ВСОВІЩА́ТИ), аю, аєш, і УСОВІ́ЩУВАТИ (ВСОВІ́ЩУВАТИ), ую, уєш, недок., УСОВІСТИ́ТИ (ВСОВІСТИ́ТИ), іщу́, істи́ш, док., кого.

Умовляти зрозуміти свою неправоту, хибність поведінки, намагатися викликати докори сумління, спонукати до каяття.

Почала [мати] всовіщати: – І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (С. Васильченко);

Він [Сошенко] заходжувався докоряти, усовіщувати Тараса, щоб він покинув життя світських людників-жирунів та жваво брався до малярської роботи (О. Кониський);

Дід Савка собі усовіщав сина, щоб не карав дочки... (К. Гордієнко);

– Господа добродії! – усовіщав усіх [наглядач]. – Прошу не бунтувати (Я. Качура);

[Свиридиха:] Тягніть його до суду! [Коломійчиха:] Правда, може, хоч усовістили б, чи мене, бідну вдову, захистили! (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усовіщати — усовіща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. усовіщати — Присоромлювати, соромити; переконувати, перевиховувати. Словник синонімів Караванського
  3. усовіщати — див. урезонювати, напоумляти, здержувати, уговорювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. усовіщати — (всовіщати), -аю, -аєш, недок., усовістити (всовістити), -іщу, -істиш, док., перех. Умовляти зрозуміти свою неправоту, хибність поведінки, намагатися викликати докори сумління, спонукати до каяття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усовіщати — УМОВЛЯ́ТИ (ВМОВЛЯ́ТИ) (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ) розм., УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ) розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. усовіщати — УСОВІЩА́ТИ (ВСОВІЩА́ТИ), аю, аєш, недок., УСОВІСТИ́ТИ (ВСОВІСТИ́ТИ), іщу́, істи́ш, док., перех. Умовляти зрозуміти свою неправоту, хибність поведінки, намагатися викликати докори сумління, спонукати до каяття. Словник української мови в 11 томах
  7. усовіщати — Усовіщати, -щаю, -єш и усовіщувати, -щую, -єш сов. в. усовістити, -віщу, -стиш, гл. Усовѣщать, усовѣстить, уговаривать, уговорить. К. ЧР. 300. Почала й тітка мене всовіщати. О. 1862. VII. 44. Словник української мови Грінченка