1. Словник української мови у 20 томах

усправедливлювати

УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСПРАВЕДЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. усправедли́влять; док., діал.

Виправдовувати (у 1–3 знач.).

Нарешті Войцехова відібрала їх [хлопців] із школи зовсім, усправедливлюючи цей крок перед сусідами тим, що а чей же не виховуватиме їх на попів, а найкраще буде від нового року віддати їх до ремесла (І. Франко);

Згодом той грабунок [Софії Київської] пробувано усправедливити гарячим бажанням Боголюбського зосередити найбільші святощі в засновуваній ним столиці Володимирі (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усправедливлювати — усправедли́влювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. усправедливлювати — -юю, -юєш, недок., усправедливити, -влю, -виш; мн. усправедливлять; док., діал. Виправдовувати (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. усправедливлювати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. усправедливлювати — УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСПРАВЕДЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. усправедли́влять; док., діал. Виправдовувати (у 1-3 знач.). Нарешті Войцехова відібрала їх [хлопців] із школи зовсім, усправедливлюючи цей крок перед сусідами тим... Словник української мови в 11 томах
  5. усправедливлювати — Усправедли́влювати, -люю, -єш сов. в. усправедли́вити, -влю, -виш, гл. Оправдывать, оправдать. Словник української мови Грінченка