успіх

У́СПІХ, у, ч.

1. Позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача.

Поздоровив їх. .. Побажав доброго успіху в роботі, побажали і йому (Б. Лепкий);

Ми ж про тебе знаємо, як ти по охоті успіху великого досягла в роботі! (П. Тичина);

Успіхи синтетичної хімії лікарських речовин дали величезний поштовх фармакології та фізіології (з наук.-попул. літ.);

Успіхи педагогічного філантропістського руху, який довів життєдайність таких понять, як гра, праця, дружба, виразно протистоять нігілістичним тенденціям (з наук. літ.);

Необхідна чітка і послідовна мовна політика держави, від успіху якої залежить великою мірою успіх творення консолідованої української політичної нації (із журн.);

// Сприятливий результат у воєнній операції.

Тільки сміливий, неймовірно сміливий удар може забезпечити успіх його атакуючим бійцям. Перемога чи, може, загин їм всім там сьогодні? (О. Гончар);

Дивлячись на маршові колони, що, поспішаючи, наздоганяли фронт, який рухався на захід, на веселих бійців, на ряди автомашин, що підвозили боєприпаси, командуючий розумів, що це успіх, що наступ розгортається (Григорій Тютюнник);

// тільки мн. Досягнення у чомусь, у навчанні, у вивченні чого-небудь.

Попри те, що проведенням реформи заклопотані багато тисяч державних мужів, .. успіхи її вельми спірні (з публіц. літ.);

В очах цілого тодішнього християнського світу козацькі успіхи знаходили живе признання (з навч. літ.);

В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (Іван Ле);

[Юля:] У мене в інституті такі успіхи... Грамотою нагородили (З. Мороз).

2. тільки одн. Громадське визнання, схвалення чого-небудь, чиїхось досягнень.

Моя книжка в російському перекладі має деякий успіх, принаймні в російських літературних сферах. Дістаю листи од російських письменників, особисто не знайомих мені, які похваляють і запрошують до співробітництва (М. Коцюбинський);

Десять разів виходила актриса на виклики, успіх був надзвичайний (Ю. Смолич);

Вистави за його [Я. Мамонтова] п'єсами користувалися успіхом у найширшого глядача (з газ.);

Успіх творів .. письменників пояснюється насамперед їхнім сміливим зверненням до сучасної теми, висвітленням найважливіших сторін нашої дійсності (із журн.);

// Визнання кимось чиїх-небудь позитивних якостей, особливостей; захоплення з боку осіб іншої статі.

Ті, кому довелося його бачити, оповідали, що Марусяк був просто красавець [красень], отже, не дивно, що мав успіх серед представниць прекрасного полу [прекрасної статі] (Г. Хоткевич).

Запа́морочення від у́спіхів (у́спіху) див. запа́морочення;

(1) З одна́ковим у́спіхом – так само, з таким же результатом.

Міна, викинута під потрібним кутом, з однаковим успіхом може збити ворожий кулемет на високім гребені і дістати ворога на дні найглибшої складки, закритої від усіх інших видів вогню (О. Гончар).

○ (2) З у́спіхом, у знач. присл. – легко, без перешкод.

◇ Сп'яні́ти від у́спіху (від у́спіхів) див. сп'яні́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. успіх — (вдале завершення певної роботи) удача, досягнення, перемога, уроч. звершення, (блискучий) тріумф. Словник синонімів Полюги
  2. успіх — у́спіх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. успіх — Удача, досягнення, с. фурор, тріюмф; (у змаганні) перемога, виграш; (книжки) визнання; мн. УСПІХИ, (в науці) поступання, поступ, проґрес; п! ЩАСТЯ. Словник синонімів Караванського
  4. успіх — [усп'іх] -ху, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  5. успіх — Осяг, досяг, здобуток Словник чужослів Павло Штепа
  6. успіх — Позитивний результат діяльності, факт найвищого досягнення поставленої мети. Здобутий У. є великим збудником нової енергії,могутнім стимулятором творчих пошуків і злетів. Словник-довідник музичних термінів
  7. успіх — -у, ч. 1》 Позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача, талан. || Сприятливий результат у воєнній операції. || тільки мн. Досягнення в навчанні, у вивченні чого-небудь. 2》 тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. успіх — сп’яні́ти від у́спіху (від у́спіхів). Втратити здатність тверезо, самокритично оцінювати реальну дійсність під впливом досягнутого в якійсь справі; зазнатися. І сталась з людиною зміна крута: Сп’янівши від успіху того, Директор заводу “Чавунна плита” Влюбився… у себе ж самого! (С. Олійник). Фразеологічний словник української мови
  9. успіх — У́СПІХ (позитивний наслідок роботи, справи, змагання і т. ін.), ДОСЯ́ГНЕННЯ, УДА́ЧА, ЗДОБУ́ТОК, ПЕРЕМО́ГА, ТАЛА́Н, ЩА́СТЯ, ЗВЕ́РШЕННЯ перев. уроч., книжн., ПО́СТУП заст.; ТРІУ́МФ (блискучий публічний успіх); РЕКО́РД (найвищий наслідок у якійсь роботі). Словник синонімів української мови
  10. успіх — У́СПІХ, у, ч. 1. Позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача. Недавно тому увінчалася праця філологів величавим успіхом: винайдено древній римський рукопис, котрий.. розповідає про наш край… (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах