установлювати

УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., що.

1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.

Артилеристи в самих гімнастерках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю і на перехресті в кругляку, виритому німцями для своєї зенітки (О. Гончар);

Вечір. Група бійців розташувалася на короткий відпочинок. Трохи осторонь Орлик встановлює польовий телефон (О. Левада);

Мельник з мотористом .. клопоталися, де тут і як краще встановити генератора (В. Кучер);

// Споруджувати що-небудь на певному місці.

Щоб прискорити роботу, монтували [монтажники] блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Д. Ткач);

// Взагалі ставити зручно, надійно.

Музики установляють амфору, угородивши її в пісок, і лагодяться грати (Леся Українка).

2. Організовувати, здійснювати, налагоджувати.

Через Юзефу Рубанюк незабаром установив зв'язок з бойовою групою своїх товаришів (І. Цюпа);

– Ви маєте рацію, – не відразу відповів Каргат. – Постараюсь встановити між собою й головним інженером нормальні стосунки (Ю. Шовкопляс).

3. Визначати, розпізнавати за певними ознаками.

Перший млинець найчастіше буває невдалим. Однак по перших млинцях установлюють, скільки тіста слід наливати на сковорідку, щоб млинці були рівними і тонкими (з наук.-попул. літ.);

Параска Федорівна безпомилково встановила, звідки саме перейшла на Остапа Антоновича та штучна позика (Г. Епік);

Вони [розвідники] мали точно встановити розташування нових вогневих точок (В. Кучер);

Причину доньчиної смерті так встановити й не вдалось (О. Гончар);

// З'ясовувати, виявляти.

Гнат об'їжджав село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу (Григорій Тютюнник);

Ми встановили, що прищепи, висаджені в ґрунт із заглибленням, першого ж року переходять на власне кореневе живлення (з наук.-попул. літ.);

// Відкривати або стверджувати що-небудь, довівши, обґрунтувавши.

Копернік установив, що центром руху Землі і планет є Сонце (з навч. літ.);

Безпосередній зв'язок між цими віддаленими епохами [бронзовий вік і IX –X ст.] встановити важко, але типологічна близькість різночасових підкурганних споруд на тій самій території дає для цього певні підстави (з наук. літ.);

Тепер наука міцно встановила, що кожна мова – це окреме ціле, в собі самому самостійне (І. Огієнко);

Астрономи іноді допомагають історикам установити, коли відбулися деякі давні події (з навч. літ.);

Метою проекту “Гідронімія Європи” є повне вивчення гідронімікону Європи, що дозволить у майбутньому .. встановлювати та уточнювати хронологію багатьох мовних явищ (з наук. літ.).

4. Створюючи, утверджувати, узаконювати що-небудь.

Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич);

// Уводити й дію, визначати що-небудь якимись заходами.

[Палажка:] То ти так і кажи, що це мода, а не закон... А що мода, то кожному не заборониш свою моду установляти (Панас Мирний);

Прийнятий Директорією закон “Про державну мову в УНР” встановив обов'язкове її вживання (з наук. літ.);

Я відразу встановив той порядок робочого дня, який надав репетиціям ділового тону (з мемуарної літ.);

З великими труднощами встановили чергу для тих, хто бажав висловитися (О. Донченко);

// Призначати що-небудь комусь.

Пограничні королівські старости .. задержували уходників, щоб їм платили дань, яку собі самі встановляли довільно (А. Чайковський).

5. розм. Те саме, що вту́плювати.

Як установить [Семен Іванович] на неї свої карії очі, дивиться, забуде, що й говорив (Г. Квітка-Основ'яненко).

(1) Устано́влювати (дава́ти, ста́вити і т. ін.) / установи́ти (да́ти, поста́вити і т. ін.) реко́рд – досягати найвищих показників у чому-небудь.

Шелемеха встановив новий рекорд швидкості, пролетівши за п'ятнадцять годин з Москви до Владивостока (М. Трублаїні);

[Кіндрат:] Думаю виконати свій п'ятирічний план [видобутку вугілля] за півтора року .. [Павло:] Хочеш рекорд дати? (О. Корнійчук);

Ївжин батько поставив рекорд по сівбі, це був зразок високої трудової доблесті (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. установлювати — устано́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. установлювати — Ставити, розміщати; (факти) виявляти, г. устійнювати; (опіку) уряджати, (причину) визначати, розпізнавати; (закон фізики) відкривати, формулювати; (зв'язок) знаходити; НАЛАГОДЖУВАТИ, здійснювати; (стосунки) започатковувати, погоджуватися мати... Словник синонімів Караванського
  3. установлювати — (вирібню) устатковувати, устаткувати, поустатковувати, див. оборудувати, раціоналізувати, (лад) наказувати, наказати, понаказувати, див. приказувати, регляментувати, розпоряджатися, (обов'язки) визначувати, визначити, повизначувати, див. Словник чужослів Павло Штепа
  4. установлювати — (встановлювати), -юю, -юєш, установляти (встановляти), -яю, -яєш, недок., установити (встановити), -новлю, -новиш; мн. установлять; док., перех. 1》 Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. установлювати — ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ). — Док.: відкри́ти, розкри́ти, установи́ти (встанови́ти). Словник синонімів української мови
  6. установлювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., перех. 1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання. Словник української мови в 11 томах