уступатися

УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСТУПИ́ТИСЯ (ВСТУПИ́ТИСЯ), уплю́ся, у́пишся; мн. усту́пляться; док.

1. за кого і без дод. Захищати, боронити кого-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; заступатися.

– Їй-богу, правда, їй-богу, правда!.. – перебила його [губернатора] Ївга, уступаючись за Левка (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Товаришу гвардії старший лейтенант! Він випадково! – вступається за єфрейтора Черниш (О. Гончар);

– Ми вернем вам ваше добро десятерицею [вдесятеро]. – О, спасибі ж тобі, батьку, що хоч ти за нас уступився! – кажуть мішане [міщани] (П. Куліш);

– Хлопці, вступіться! – верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька. Аматори забрали від баби сукувату палицю (І. Волошин);

Чи людська добрість – тільки доти добрість, поки без сил, без мужності, без прав допомогти, зарадити, вступитись (В. Стус).

2. розм. Відходити, відступати від кого-, чого-небудь, звідкись.

А дітки як очепились [учепились] за шию мені, то й не вступаються, цілують та просять: – Їдьте з нами, тіточко наша кохана, їдьте! (Марко Вовчок);

[Гарниш:] Вступися, жінко! Адже можеш хвилю Заждати в сінях (І. Франко);

Вона дивилась повз нього, кам'яно-холодна, виразно домагаючись своєю позою, щоб уступився з дороги. Суліман, ставши збоку, по-лакейськи відчинив їй двері (Ірина Вільде);

Місцевий священик не хотів підчинитися уніатському владиці і не хотів з церкви уступитися (А. Чайковський);

* Образно. Вступіться, нелюди, з путі Народові, що в темноті Зорю побачив полум'яну (Д. Павличко).

3. кому, діал. Поступатися (у 2 знач.).

– Така вже в обох [у Мотрі та Явдохи] натура, кожна кожній не хоче й на крихту вступитись... (Панас Мирний);

Внутрішній голос на своєму стоїть, а я на своєму, ніхто вступатись не вступається (Є. Гуцало);

То здавалося йому, що для святого спокою найліпше буде уступитися жінці, то знов згадував слова своєї матері (О. Маковей);

Помічники лікарські не вступалися (А. Чайковський).

(1) З мі́сця не уступа́тися / не уступи́тися – залишатися нерухомим, не рушати з місця.

Комісар не вступався з місця, стояв мов причарований чимось страшним (І. Франко);

– А на селі десь, здається, пожежа, – кажу я, не уступаючись з місця (П. Колесник).