уступати

УСТУПА́ТИ¹ (ВСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТУПИ́ТИ (ВСТУПИ́ТИ), уплю́, у́пиш; мн. усту́плять; док.

1. що. Те саме, що поступа́тися 1.

Цедергельм почав: .. – Primo, ваша королевська милість повинні уступити його величеству [величності] цареві Інгрію (Б. Лепкий);

На вимогу Олега миром уступити йому волость батька Ізяслав відповідає відмовою (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що поступа́тися 2.

Горпина ж була таки старіша .. та й уступати не любила (Грицько Григоренко);

Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Панас Мирний);

Краще всього вступить, аби на себе ніякої плями не навести (з переказу);

Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (з наук. літ.).

3. Те саме, що поступа́тися 3.

Галичина в XIV ст. .. хоч не уступала Польщі з культурного погляду, була значно слабша від неї щодо внутрішньої консолідації (з наук. літ.);

Це, між іншим, дуже оригінальна особа: він нічим не уступає вам (М. Хвильовий).

4. що. Звільняти для іншого (місце, дорогу, прохід і т. ін.).

Вони [жінки] .. уступали місце другому гурточку, що вже надходив з сіней (М. Коцюбинський);

Сидів він, схрестивши ноги, .. навпроти входу, на почесному місці, яке лише зрідка уступав найважнішим гостям (З. Тулуб);

Іван Тимофійович ішов, як завжди, трохи незграбно, намагався уступити всім дорогу і загороджував її (Ю. Мушкетик);

Таємний смуток ночі уступав перед радістю дня (Б. Лепкий);

// розм. Задкуючи або ступаючи вбік, віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь.

Була між ними [братами] як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає, – доторкнутись стережеться (Марко Вовчок);

Стрічні люди уступають [перед стадом] із розмоклої дороги і туляться попід плотами (Г. Хоткевич);

// діал. Відступати, відходити під натиском ворога.

Ми стали уступати на Трипілля. Жолкевський пустився за нами (А. Чайковський).

5. розм. Проходити (про стан людини).

[Психіатр:] Якщо безсоння і біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуєм морфій... (Леся Українка);

Він почав дихати рівніше, повільніше; дрож уступила (І. Франко);

Як чую Веселе “цвірінь”, То живіше кров заграє, Уступає лінь (Уляна Кравченко).

6. що і без прям. дод., розм. Продаючи, знижувати ціну на яку-небудь суму.

Се така, що не вступить нікому й п'ятака! (прислів'я);

Дружина любить поторгуватись. Стане біля прилавка і почне: – А дешевше не буде?.. А карбованця не уступите?.. (Д. Ткач).

УСТУПА́ТИ² див. вступа́ти¹.