уступати

УСТУПА́ТИ¹ (ВСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТУПИ́ТИ (ВСТУПИ́ТИ), уплю́, у́пиш; мн. усту́плять; док.

1. неперех. Те саме, що поступа́тися 2.

Горпина ж була таки старіша.. та й уступати не любила (Григ., Вибр., 1959, 121);

Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Мирний, IV, 1955, 36);

Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 386).

2. перех. Звільняти для іншого (місце, дорогу, прохід і т. ін.).

Вони [жінки].. уступали місце другому гурточку, що вже надходив з сіней (Коцюб., І, 1955, 282);

Сидів він, схрестивши ноги,.. навпроти входу, на почесному місці, яке лише зрідка уступав найважнішим гостям (Тулуб, В степу.., 1964, 37);

Іван Тимофійович ішов, як завжди, трохи незграбно, намагався уступити всім дорогу і загороджував її (Мушк., День.., 1967, 84);

// неперех., розм. Задкуючи або ступаючи вбік, віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь.

Була між ними [братами] як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає, — доторкнутись стережеться (Вовчок, І, 1955, 237);

Стрічні люди уступають [перед стадом] із розмоклої дороги і туляться попід плотами (Хотк., II, 1966, 267).

3. неперех., розм. Проходити (про стан людини).

[Психіатр:] Якщо безсоння і біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуєм морфій… (Л. Укр., II, 1951, 66);

Він почав дихати рівніше, повільніше; дрож уступила (Фр., VII, 1951, 79);

; Як чую Веселе «цвірінь», То живіше кров заграє, Уступає лінь (У. Кравч., Вибр., 1958, 199).

4. перех. і без додатка, розм. Продаючи, знижувати ціну на яку-небудь суму.

Се така, що не вступить нікому й п’ятака! (Укр.. присл.., 1955, 163);

Дружина любить наторгуватись. Стане біля прилавка і почне: — А дешевше не буде?.. А карбованця не уступите?.. (Ткач, Арена, 1960, 204).

УСТУПА́ТИ² див. вступа́ти¹.