усічення
УСІ́ЧЕННЯ, я, с.
1. лінгв. Скорочення основи.
Складовий тип абревіатури – це складноскорочені слова, утворені усіченням основ кількох слів (з навч. літ.);
Усічення основи у відтопонімічному словотворі явище небажане, оскільки при цьому затемнюється географічна назва (з наук. літ.).
2. літ. Неповна стопа в кінці вірша або напіввірша.
3. техн., мат. Те саме, що зріза́ння.
4. Те саме, що відсі́чення.
Усічення голови святого Івана Хрестителя;
Його страчено в Римі за імператора Нерона шляхом “усічення во главу” (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me