1. Словник української мови у 20 томах

усічений

УСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. заст. Дієпр. пас. до усікти́.

Се бо вірники твої молять про блага і про часи, коли життя їхнє буде усічене за потребою і в жертву цього (із журн.).

2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений.

Усічена основа дієслова;

Усічена рима;

// Стос. до геометричного тіла, усіченого від цілого площиною, паралельною основі; зрізаний.

Усічений конус;

Усічена піраміда.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усічений — усі́чений 1 дієприкметник від: усікти́ усі́чений 2 прикметник скорочений Орфографічний словник української мови
  2. усічений — [ус’ічеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. усічений — -а, -е. 1》 заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до усікти. 2》 у знач. прикм., лінгв., літ.Скорочений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. усічений — УСІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. заст. Дієпр. пас. мин. ч. до усікти́. 2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений. Усічена основа дієслова. Словник української мови в 11 томах