утиль
УТИ́ЛЬ, ю, ч.
1. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.).
Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (С. Журахович);
– Тепер шукаю чоловіка, щоб збирав тим конем утиль, заготовлювачем нашим був (В. Кучер).
2. техн. Обпалена, неглазурована кераміка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утиль — ути́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- утиль — див. брухт, лом, скрап Словник чужослів Павло Штепа
- утиль — -ю, ч. Непридатні для вжитку речі, що їх можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- утиль — УТИ́ЛЬ, ю, ч. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір’я, папір і т. ін.). Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (Жур., Звич. Словник української мови в 11 томах