утомлений

УТО́МЛЕНИЙ (ВТО́МЛЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до утоми́ти.

[Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони [раби] гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);

Почуваю себе краще, хоч утомлений силою нових вражень (М. Коцюбинський);

Люди, втомлені безсонницею, довгими маршами, голодом і спрагою, .. попадали в мертве отупіння (Б. Лепкий);

Втомлений далекою дорогою, юнкер з насолодою опустився на чисте ліжко у відведеній йому кімнаті (П. Кочура).

2. у знач. прикм. Який утомився, відчуває втому, пройнятий утомою.

І спочинуть невольничі Утомлені руки, І коліна одпочинуть, Кайданами куті! (Т. Шевченко);

Утомлений, сумний і нещасливий, Скінчив Валентій вечором свою Роботу (І. Франко);

Він раптом відчув себе надзвичайно втомленим, кволим (Д. Ткач);

Пізнім смерканням, втомлена і сумна, вона вечеряла з усією сім'єю (М. Стельмах);

За кождий куток, в якому втомлений вояк хотів голову на спочинок склонити, приходилося прямо бої заводити (Б. Лепкий);

// Який виражає втому.

Марія з тихим усміхом подивилась на нього довгим утомленим поглядом (А. Головко);

На околиці міста учитель несподівано зустрічається з Нагарним. Той байдуже, втомленою ходою наближається до Степана Васильовича (М. Стельмах);

* Образно. Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи (Л. Костенко).