1. Словник української мови у 20 томах

утрачений

УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до утра́тити.

Втрачені пригадуються друзі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас... (М. Рильський);

Тарас .. став перегортати так давно втрачені малюнки (О. Ільченко);

Втрачена за час війни сім'я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (О. Гончар);

Прошу не гніватися на мене, що так опізнився з присилкою рукопису. Постараюся надолужити втрачений час (М. Коцюбинський);

В суху весну один втрачений день може завдати великої шкоди (з наук. літ.);

// утра́чено, безос. пред.

Надто тяжко ступаю безповоротньою [безповоротною] дорогою, де втрачено початки і кінці (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утрачений — утра́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. утрачений — [ўтрачеинией] = втрачений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. утрачений — (втрачений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до утратити. || утрачено (втрачено), безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утрачений — УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утра́тити. Втрачені пригадуються друзі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас… (Рильський, III, 1961, 312); Тарас.. став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч. Словник української мови в 11 томах