утішний
УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), а, е.
1. Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення.
Як не мучились вони [Мотря з Оришкою] цілу ту ніч, що вже не думали, а все-таки не видумали нічого для себе утішного (Панас Мирний);
Йому потрібне її втішне слово і дружня ласка (Л. Смілянський);
За п'ять хвилин Чіпаріу повернувся [з розвідки] з утішними новинами. Над урвищем не було нікого (Ю. Смолич);
Радіо й сьогодні не принесло втішних вістей (В. Кучер).
2. Який приносить втіху, радість, здатний розважити, розвеселити.
Була й йому утішная Весна колись за давніх літ (І. Манжура);
– Не дав начитатись уволю. А шкода: втішна була книжка! (С. Васильченко);
Принесли його [їжачка] додому, а він відразу почав лазити, всюди зазирати, принюхується до кожної речі. Ох і втішний який! (О. Копиленко);
Марко хлопець утішний, дідовим усом бавиться, розважає діда (І. Микитенко).
3. Який виражає радість, задоволення.
Як багато народу зібралось, .. і всі вони прийшли на неї дивитись. При сій думці очі Софії грають гордим втішним вогнем (Леся Українка);
Розклала свої цяцьки й втішним голосом сокотіла (М. Івченко);
Олена поглянула на Петра. А побачивши його .. утішне лице, усміхнулася й собі (Л. Мартович).
Значення в інших словниках
- утішний — уті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- утішний — Втішливий; (- книжку) веселий, кумедний, забавний. Словник синонімів Караванського
- утішний — (втішний), -а, -е. 1》 Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення. 2》 Який приносить втіху, радість, здатний розважити, розвеселити. 3》 Який виражає радість, задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утішний — ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- утішний — Уті́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- утішний — УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), а, е. 1. Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення. Як не мучились вони [Мотря з Оришкою] цілу ту ніч, що вже не думали, а все-таки не видумали нічого для себе утішного (Мирний, І, 1949, 137)... Словник української мови в 11 томах
- утішний — Утішний, -а, -е Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк. Словник української мови Грінченка