1. Словник української мови в 11 томах

утішний

УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), а, е.

1. Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення.

Як не мучились вони [Мотря з Оришкою] цілу ту ніч, що вже не думали, а все-таки не видумали нічого для себе утішного (Мирний, І, 1949, 137);

Йому потрібне її втішне слово і дружня ласка (Сміл., Сад, 1952, 144);

За п’ять хвилин Чіпаріу повернувся [з розвідки] з утішними новинами. Над урвищем не було нікого (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 73);

Радіо й сьогодні не принесло втішних вістей (Кучер, Чорноморці, 1956, 253).

2. Який приносить втіху, радість, здатний розважити, розвеселити.

Була й йому утішная Весна колись за давніх літ (Манж., Тв., 1955, 38);

— Не дав начитатись уволю. А шкода: втішна була книжка! (Вас., І, 1959, 70);

Принесли його [їжачка] додому, а він відразу почав лазити, всюди зазирати, принюхується до кожної речі. Ох і втішний який! (Коп., Сон. ранок, 1951, 109);

Марко хлопець утішний, дідовим усом бавиться, розважає діда (Мик., II, 1957, 316).

3. Який виражає радість, задоволення.

Як багато народу зібралось,.. і всі вони прийшли на неї дивитись. При сій думці очі Софії грають гордим втішним вогнем (Л. Укр., III, 1952, 507);

Олена поглянула на Петра. А побачивши його.. утішне лице, усміхнулася й собі (Март., Тв., 1954, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утішний — уті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. утішний — Втішливий; (- книжку) веселий, кумедний, забавний. Словник синонімів Караванського
  3. утішний — УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), а, е. 1. Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення. Як не мучились вони [Мотря з Оришкою] цілу ту ніч, що вже не думали, а все-таки не видумали нічого для себе утішного (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. утішний — (втішний), -а, -е. 1》 Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення. 2》 Який приносить втіху, радість, здатний розважити, розвеселити. 3》 Який виражає радість, задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. утішний — ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. утішний — Уті́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. утішний — Утішний, -а, -е Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк. Словник української мови Грінченка