1. Словник української мови в 11 томах

утішник

УТІ́ШНИК (ВТІ́ШНИК), а, ч. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює.

В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці. Сніги, сніги, та вітер крижаний, Та чорні сосни, та печаль німотна, Та полозків рипіння ненастанне, Та сон-утішник, що маля кріпив… А далі — бездоріжжя.. (Рильський, III, 1961, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утішник — уті́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утішник — див. утішитель Словник чужослів Павло Штепа
  3. утішник — УТІ́ШНИК (ВТІ́ШНИК), а, ч. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює. В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці. Словник української мови у 20 томах
  4. утішник — (втішник), -а, ч. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює. Великий тлумачний словник сучасної мови