ухоплювати

УХО́ПЛЮВАТИ (ВХО́ПЛЮВАТИ), о́плюю, о́плюєш; мн. ухо́плюють; недок., рідко, УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), о́плю, о́пиш; мн. ухо́плять; док., кого, що.

1. Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити.

Скочив Тиміш, сам не свій, ухопив рушницю, та й устрелив чорного ворона (Марко Вовчок);

Мокрина сіла на човні, вхопила весло, одіпхнула ним полеглий очерет і посунула вперед свого човна (І. Нечуй-Левицький);

Ухопив [Чіпка] маленьку дівчинку Парасю, четвертий годок пішов, та й несе... (Панас Мирний);

Вусатий випростався, ухопив десь за спиною кошик, втиснув мені в руки (Ю. Мушкетик);

Черниш вхопив його обома руками, радісно затряс: – Маковейчик!.. Соловейчик!.. (О. Гончар);

Тимко вхопив Маркову торбу з харчами і приніс її дядькові (Григорій Тютюнник);

// Швидко й міцно взяти кого-, що-небудь за щось.

Де не взявся сизокрилий Голубок – Як ухопить Горобчика за чубок! (Л. Глібов);

Я наздогнав його, ухопив за піджачок (Г. Хоткевич);

Тепер стражник вхопив Конашевича за руку (А. Чайковський);

Я вже хотів був злазити з вікна на карниз, як раптом вікно відчинилось, чиїсь руки вхопили мене за поперек і втягли до кімнати (Л. Смілянський);

Вона рішуче вхопила хлопця за плечі й трусонула його (І. Кириленко);

// Наздогнавши або приловчившись, упіймати кого-небудь.

Незчулась [мати], як зуспіли Дніпрові дівчата – Та до неї, ухопили. Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Т. Шевченко);

І скільки разів було так, що чайка цілими грудьми солоної хвилі доторкалася, ось-ось, і хвиля вхопить її і проковтне (Б. Лепкий);

Він скочив на коня да й почав його крутити да кидати на всі боки, що ні мати, ні сестра не одважились ухопити коня за поводи (П. Куліш);

Вже біля хвіртки Юрко ухопив Франку за лікоть (С. Чорнобривець);

// Узявши кого-небудь, помістити на щось або повезти, забрати з собою.

– О ти, моя щебетушечко малая! – промовив дід, прикро дивлячись на онуку. Ухопив на руки, підняв, поцілував у гаряче її личко (Панас Мирний);

– Коли хоч, ухопимо дівойку [дівоньку], та й гайда в Чорну Гору!.. (П. Куліш);

Мерщій ухопили Давида на підводу й на станцію (А. Головко);

// Підхопити.

Бистра вода вхопила човни й понесла їх стрілою (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Аж надбіг вітер від Дніпра, вхопив тую молитву на свої легкі крила й поніс її у невідомі світи (Б. Лепкий).

2. розм. Заволодіти ким-, чим-небудь, одержати щось.

– Та се то ми знаємо, – каже Гвинтовка, – що ви того тілько й пасли, як би вхопити щонайкращий шматок із козацької здобичі! (П. Куліш);

– Треба сватати Гризельду, бо цей князь Домінік очевидячки вхопить її перед самісіньким моїм носом, – подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький);

// Одержати незадовільну або гіршу, ніж хотілося, оцінку на уроці, екзамені.

– Бачили? – зітхнув Юрко. – Он яка йому почесть, а я, дурень, двійку вхопив... (В. Кучер);

Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента – Лукіїного сина, .. який перед самим фінішем на чомусь спіткнувся, вхопив пару четвірок (О. Гончар).

3. перен. Осягнути, зрозуміти.

Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський);

Якась думка свердлить йому мозок, але він ніяк її не впіймає, ніяк не ухопить (Г. Хоткевич);

– Ага! – багатозначно протягнув. – Це добра політика. – І з цього “ага” Карпо почав ухоплювати нитку розв'язки (М. Стельмах);

// Сприйняти щось нюхом, слухом, зором.

На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі (М. Коцюбинський);

// З виразу обличчя, очей дізнатися, здогадатися про щось.

– Хочемо здійняти вас, діду, на карточку. – А це ж нащо? – чогось стурбувався дід. – Це вже ви, діду, скоро вмрете, то щоб була про вас пам'ятка, – жартує з дідом жвава невістка, вхопивши в його очах турботу (С. Васильченко);

// Помітити, побачити.

Пустіть поглянути. Пустіть хоч краєм, хоч крихіткою ока ухопить прогірклу землю (В. Стус).

4. З'їсти, випити що-небудь похапцем.

Вівця не слухає Грицькового покрику: біжить швиденько до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Панас Мирний);

На степу росте багато їстівного зела, треба лише знати, яке його можна їсти, щоб бува блекоти не вхопити (Ю. Яновський);

Вхопивши гуляшу, Гриня кривиться: стільки в ньому перцю, що в роті горить (О. Гончар).

5. Охопити, з'явитися (про почуття, стан).

Хотілося ляснути шапкою об мостину та й налаяти свою бурлацьку долю собачою – такий чогось жаль ухопив (С. Васильченко);

// безос. Несподівано уразити (про хворобу, біль).

– Я випила чарочку, з'їла пиріжка, подякувала, пішла собі... Коли це ввечері як ухопить мене... Горенько! (Л. Яновська);

// безос., вульг. Померти.

– Чи доведеться нам коли вернуться додому? – спитав Кавун наче сам до себе. – Як ухопить нашого пана, то, може, й повертаємось, – промовив Микола (І. Нечуй-Левицький);

– Щоб тебе вхопило! – скрикнула Онилька з серцем (Грицько Григоренко).

6. з інфін. Почати.

Як ухопив її мороз щипати – і головка закрутилась, і серце забилось, і сльози з очей (С. Васильченко).

Схопи́ти (ухопи́ти) го́лову в ру́ки (рука́ми, в доло́ні) див. схо́плювати;

(1) Ухопи́ти в обі́йми кого – швидко обійняти когось.

Мати вже чекала на нього там. Без слів ухопила вона його в обійми, тісно притулила до себе (Леся Українка);

Він рвонувся назустріч бабусі, але її вже вхопили в обійми відразу з півдюжини тонконогих дівчаток (П. Загребельний);

* Образно. Морфей ухопив його в свої обійми і не пустив до рана (Б. Лепкий);

(2) Ухопи́ти пові́тря – дихнути, вдихнути.

– Небезпечна річ – ці тайгові пожежі .. Тоді єдиний рятунок – у воду! Впірнув з головою й висувай носа тільки для того, щоб ухопити повітря (О. Донченко);

Це гавань, а нам хочеться ухопити повітря з вільного моря (Ю. Яновський).

◇ Бене́ря вхопи́ла див. бене́ря;

Біс узя́в (вхопи́в) див. біс¹;

Бра́ти / взя́ти (розм. вхопи́ти) на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зу́бки́ і т. ін.) див. бра́ти;

Впійма́ти (пійма́ти, вхопи́ти і т. ін.) во́вка за ву́хо (за ву́ха) див. упійма́ти;

(3) Вхопи́ти в оби́дві жме́ні, ірон. – нічого не дістати.

[Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (М. Кропивницький);

(4) Вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) / хапа́ти Бо́га за бо́роду – досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного.

– Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Нестайко);

Що він [Румянцев], Бога за бороду впіймав, що всі на будові говорять, що треба працювати по-румянцевському? (Остап Вишня);

І вирішив я, необачний, тоді, Що Бога за бороду взяв (Б. Олійник);

– Кузьма тепер дотягне з хлібом до молоденької картоплі, нарешті, теж, здається, спіймає Бога за бороду: матиме певний заробіток (М. Стельмах);

– Ще й радіє, наче Бога за бороду піймав, – докірливо похитала головою (М. Стельмах);

Вхопи́ти ща́стя за бо́роду.

Як же ж це так? Виходить, що Казик вхопить колись щастя за бороду тому, що в нього будуть гроші? А що мають робити такі, як я? (Ірина Вільде);

(5) Вхопи́ти (діста́ти, спійма́ти і т. ін.) / хапа́ти (дістава́ти, отри́мувати і т. ін.) ляща́ (ля́паса, морда́са, поморда́са, поли́чника і т. ін.) – бути битим, зазнати удару (перев. в обличчя).

Писар несамовито крикнув: – Пішла вон з двору! Пішла геть, а то помордаса вхопиш! (І. Нечуй-Левицький);

– Нехай його дідько візьме! – буркнув.. той [ріпник], що дістав невинно ляпаса (І. Франко);

Один з жандармів хотів було висмикнути матросові з рук ляльку, але дістав такого мордаса, що відлетів на кілька кроків (Олесь Досвітній);

Спіймав [Оврам] .. такого ляпаса – аж пика йому почервоніла, а потім і зелена стала, бо ручка в Параски-Роксолани була нівроку замашненька (О. Ільченко);

У душі моїй занило, защеміло, наче я тільки що одержав ляща по потилиці (М. Чабанівський);

Бригадир пробував, правда, через деякий час знов підкотитись, ляща вхопив, та на тому й кінчилася їхня любов (О. Гончар);

Скільки разів здибали її брат або мати, стільки разів діставала від них поличника .. Брат .. мовчки бив у лице (О. Кобилянська);

– Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав (О. Ільченко);

Коли намагався на чомусь настояти, одержував ляпаса чи потиличника (Валерій Шевчук);

(6) Вхопи́ти за се́рце (за ду́шу) кого:

а) (перев. чиє (чию).).

Глибоко зворушити, вразити, схвилювати кого-небудь. – Поскочив він до неї; а од неї так сяє, що й приступить не можна. Забув князь і про свою челядь, і про те, що заблудив у пущі: вхопила його за серце тая чудовная краса (П. Куліш);

У старого пана, що сидів при столі, підперши сиву голову, бризнули з очей сльози, густі, грубі, як горох, і закапали на стіл. Візника вхопили вони за серце (І. Франко);

Вирішив написати .. оповідання, щоб вхопило за вчительське серце (С. Васильченко);

За душу прямо вхопило... Ну й видавило важку сльозу... (В. Козаченко);

б) повністю заволодіти ким-небудь (про почуття).

І така мене досада за серце вхопила (Панас Мирний);

Він навіть зупинився на хвилинку, тільки на хвилинку. Скажена лютість вхопила його за серце (М. Коцюбинський);

(7) Вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду) – зазнати невдачі.

– А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш);

– Поїдемо, хлопці, далі, – сказав [Клименко] козакам. – Вхопили шилом патоки у Ніжині, спробуємо облизня піймати в Путивлі (В. Кулаковський);

Люди бачили, як лютував управитель, і проводжали його злісно усміхненими обличчями. – І в Медведівці вхопив на шило патоки! (М. Стельмах);

– Та що, Велесичу, – озвався тихо князь Святослав, – вхопили шилом меду? (Василь Шевчук);

[Чирняк:] Чекайте, захопите ви ще .. шилом патоки. Будете згадувати майстра Чирняка, та пізно буде! (І. Франко);

(8) Вхопи́ти на зу́би (на зу́ба, на зу́бки), розм. – обирати кого-небудь об'єктом розмов, пересудів та дошкульного глузування.

– Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам'ятатимеш (В. Кучер);

[Надежда (сміється) :] Ходімте, доки у мене є зайвий час та нікого нема в хаті, я вам прокажу азбуку, і ви побачите, як швидко у нас піде грамота. [Прохор:] Та я той... Ну, а як дізнаються та вхоплять на зубки? Знаєш, який у нас народ!.. (М. Кропивницький);

Вхопи́ти на ку́тні.

[Любка:] Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці, та все, сердешна, молиться та навколішки припада! [Хведоска:] Вже вхопили на кутні? (М. Кропивницький);

(9) Вхопи́ти (схопи́ти) / бра́ти (хапа́ти) за ба́рки кого:

а) загрожуючи бійкою, примусити кого-небудь зробити щось, виконати свою волю (перев. під час сварки, суперечки).

Кинувся [Улас] на Івана, неначе звір, одним скоком і вхопив його за барки (І. Нечуй-Левицький);

– Він приїхав кіньми, а я не пускаю на виноградник... Кажу: батька рідного не пущу... А він вхопив мене за барки (М. Коцюбинський);

Бачачи, що я молодого за барки беру, що молодий не знає, як від мене боронитися, наспіли парубки, родичі молодого (Є. Гуцало);

б) рішуче домогтися чогось від кого-небудь.

Стоколос [бурильник] брав за барки компресорщиків, примушував їх ремонтувати труби (Ю. Яновський);

(10) Вхопи́ти ти́пцю́, заст. – натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу.

Як погнався за їм [злодієм], то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Б. Грінченка);

Грець ухопи́в див. грець²;

Дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́) див. дава́ти;

(11) До́ки о́ко вхо́пить (д) див. о́ко¹; Доса́да бере́ (хапа́є, гризе́) / взяла́ (вхопи́ла, запекла́ і т. ін.) див. доса́да;

Дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.) див. дрижаки́;

За гаря́че й студе́не хапа́ти / ухопи́ти див. хапа́ти¹;

Лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) див. лунь;

Моро́з ухопи́в за пле́чі див. моро́з;

Моро́з хапа́є / вхопи́в за пле́чі див. моро́з;

О́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) див. о́дур;

Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня див. спійма́ти;

Тря́сця вхо́пить (схо́пить) див. тря́сця;

(12) Ухопи́ти за се́рце:

а) дуже схвилювати, зворушити.

– Забув князь і про свою челядь, і про те, що заблудив у пущі: вхопила його за серце тая чудовная краса (П. Куліш);

б) (безос.) з'явилося хвилювання, зворушення.

Як почула я такі слова ласкаві, аж за серце мене вхопило (Марко Вовчок);

(13) Ухопи́ти за хвіст сла́ву – про славу, що її швидко здобув хто-небудь;

(14) Ухопи́ти на зу́ба (д) див. бра́ти;

(15) Ухопи́ти очи́ма кого, що – побачити, помітити.

[Килина:] Як з'явилась вона [баришня] на святках меж дівчатами, так Конон як вхопив її очима і вже відтоді і не зводе [зводить] їх з неї (М. Кропивницький);

Він злегка повернув голову, ухопив очима плечі й коротку шию Касія (І. Микитенко);

(16) Ухопи́ти (упійма́ти, набі́гти і т. ін.) тропи́:

а) знайти дорогу, потрібний напрямок, потрапити на потрібну дорогу.

Подався [Михайлик], мов той снохода, вниз до міста, шляху не вибираючи, але зразу не вхопив тропи і трішки поблукав (О. Ільченко);

[Дід:] От водило, – так мов усі чорти позривалися з пекла. І знаю ж, що близько й хата, а не піймаю тропи та й годі... (М. Старицький);

Пливу по широкому світу, як човен без весельця, і не набіжу тропи (Ганна Барвінок);

б) обрати правильний шлях у житті.

“Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, щоб куди заховатись від неї [кривди], втекти від неї; плутаєшся в темряві, падаєш, знову встаєш, знову простуєш, знову падаєш... не вхопиш тропи, куди йти...” (Панас Мирний);

(17) Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи – зазнати поразки, невдачі, нічого не добитися, залишитися ні з чим.

Оженився чорт та й добув собі таку жінку, як ся молодиця, що я розказував .. І місяця з нею не прожив, ухопив шилом патоки та й дав од неї драла не оглядаючись (О. Стороженко);

Люди бачили, як лютував управитель, і проводжали його злісно усміхненими обличчями. – І в Медведівці вхопив на шило патоки! (М. Стельмах);

(18) Ухопи́ти [як соба́ка] обме́тиці – зазнати невдачі, поразки в чомусь; Хай (неха́й, бода́й) чорт (нечи́стий, лихи́й) бере́ / ві́зьме (ухо́пить) (чорти́ ві́зьмуть) див. чорт;

Хапу́н ухопи́в / вхо́пить див. хапу́н;

Чорти́ не вхопи́ли див. чорт;

Як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в див. хап²;

(19) Як (мов, ні́би і т. ін.) ши́лом ю́шки вхопи́ти – дуже мало.

– Та піді мною аж жижки затремтіли, коли я побачив, як всі читають цей Маніфест про війну, а радості мов шилом юшки вхопили (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).