1. Словник української мови у 20 томах

учащати

УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм.

1. Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь.

Стала вона до діброви учащати (Марко Вовчок);

[Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський);

– Все-таки він знав хоч нові п'єси, бо .. вчащав у театр (Леся Українка);

Коли влітку Даша сіла на трактор, Тіна почала учащати до неї. Озимі сіяли вони разом (Ю. Збанацький);

До Гернів вчащало багато знайомих (З. Тулуб);

Прийде було [дідуган] до мого хазяїна і до мене заверне: якось я йому до душі прийшовсь, бо не до всякого він учащав (О. Стороженко);

Згадував колишні часи, .. як радо до заграничних театрів учащав (Б. Лепкий).

2. Частіше повторювати.

Дмитренко дедалі став учащати: “так” та “бачите”, – видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний).

3. діал. Систематично відвідувати що-небудь.

Окремо посвідчувала учителька, що Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учащати — учаща́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. учащати — Бувати, при ходити, заглядати, відвідувати, ід. топтати стежку, неґ. УНАДЖУВАТИСЯ; (до судів) оббивати пороги. Словник синонімів Караванського
  3. учащати — (вчащати), -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. 2》 Частіше повторювати. 3》 діал. Систематично відвідувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. учащати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. учащати — Учаща́ти, -ща́ю, -ща́єш до кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. учащати — УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. Стала вона до діброви учащати (Вовчок, І, 1955, 194); [Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (Котл. Словник української мови в 11 томах
  7. учащати — Учащати, -щаю, -єш гл. 1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Шевч. 569. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. посл. З того часу став учащати що-вечора. МВ. 2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка