учащати

Значення в інших словниках

1. учащати — учаща́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. учащати — УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. Стала вона до діброви учащати (Марко Вовчок); [Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Словник української мови у 20 томах
3. учащати — (вчащати), -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. 2》 Частіше повторювати. 3》 діал. Систематично відвідувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учащати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
5. учащати — Учаща́ти, -ща́ю, -ща́єш до кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. учащати — УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. Стала вона до діброви учащати (Вовчок, І, 1955, 194); [Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (Котл. Словник української мови в 11 томах
7. учащати — Учащати, -щаю, -єш гл. 1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Шевч. 569. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. посл. З того часу став учащати що-вечора. МВ. 2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка