1. Словник української мови у 20 томах

учинок

УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК), нку, ч.

Окрема дія кого-небудь, те, що здійснене, учинене кимсь.

Серце її чуло.., що Септар не має за собою вини, не заробив презирства за свої вчинки (М. Коцюбинський);

Чомусь він мені подобався .. Чомусь завжди мені здавалось:“От людина, здатна до благородних учинків” (Г. Хоткевич);

Мручко стрепенувся, ніби його хтось на лихому вчинку застукав (Б. Лепкий);

Бульба почав бити й шпурляти горшки і пляшки. Бідна мати, звикши вже до таких вчинків свого чоловіка, сумно дивилася, сидячи на лавці (О. Довженко);

Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком, кладе йому руку на плече, усміхаючись, зазирає, вражена, в очі: “Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!” (О. Гончар);

Євпраксія .. вірила, що пригадається колись йому ще й негідний учинок (П. Загребельний);

Його святотатний вчинок одкрився, він не одпирався й не просив помилувати (Ю. Мушкетик);

Вершник, не відповідаючи, зліз з коня, дужою рукою легко відсторонив Тимка від биків і розвернув підводу назад. Його вчинок був такий несподіваний і наглий, що всі були приголомшені (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учинок — учи́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. учинок — [ўчинок] = вчинок -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. учинок — (вчинок), -нку, ч. Окрема дія кого-небудь; те, що здійснене, учинене кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. учинок — УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. Словник синонімів української мови
  5. учинок — Учи́нок, -нку; учи́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. учинок — УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК), нку, ч. Окрема дія кого-небудь, те, що здійснене, учинене кимсь. Серце її чуло.., що Септар не має за собою вини, не заробив презирства за свої вчинки (Коцюб., І, 1955, 287); Чомусь він мені подобався.. Словник української мови в 11 томах
  7. учинок — Учинок, -нку м. Поступокъ, дѣло. Ном. № 4 4 99. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? н. п. до́брі вчинки. Добрий, хорошія дѣла. на гарячому вчинку (піймати). На мѣстѣ преступленія. Словник української мови Грінченка